За словами Сирватки, 200 тисяч пасажирів у кожен бік на М1 — це умовний еквівалент 20 смуг автобану через річку, якби весь цей потік пересів на автомобілі.

Під час зупинки червоної лінії наземний транспорт не перекриває цей обсяг перевезень: частина автобусів і тролейбусів підвозить людей до лівобережних станцій метро, де пасажири змушені довго чекати, а інша частина стоїть у заторах навіть на виділених смугах.

Певне полегшення вже є: нещодавно вдалося запустити М3 — зелену лінію — у режимі тривоги, що зменшило навантаження приблизно вдвічі, з 40 до 20 «смуг автобану». Водночас і такий обсяг, за оцінкою Сирватки, не можна компенсувати автомобілями чи самокатами.

Що заважає наземному транспорту

Сирватка називає дві головні проблеми. Перша — маршрути між берегами будувалися за логікою підвезення до метро, а не довезення пасажира до кінцевої точки. Друга — автобуси й тролейбуси на міжберегових маршрутах втрачають час у заторах навіть на смугах для громадського транспорту, а поліція не забезпечує їхнє відпрацювання в години пік.

Він також нагадав, що трамвай, який раніше курсував між берегами, прибрали для боротьби із заторами на мосту Патона. Міська електричка, на його думку, теж не вирішує проблему: за обсягом перевезень вона відповідає середньому трамвайному маршруту і під час тривог регулярно збивається з графіка.

Три кроки, які пропонує Сирватка

• Переорієнтувати маршрути-підвезення. Лінії, що зараз доставляють пасажирів до лівобережних станцій червоного метро, варто змінити, продовжити або об’єднати так, щоб вони везли людей одразу на правий берег без пересадки.
• Посилити контроль за виділеними смугами. КМВА має стимулювати поліцію до реального відпрацювання автобусних смуг на пріоритетних ділянках міжберегових маршрутів у годину пік.
• Змінити організацію руху в перспективі. Потрібно облаштувати місця для розворотів біля найближчих працюючих станцій і ключових точок тяжіння.

Як приклад Сирватка навів маршрут №1м: зараз він стоїть у двокілометровому заторі до Палацу спорту в обидва боки. Якщо б маршрут міг розвертатися на Арсенальній, час у дорозі можна було б суттєво скоротити.

На його думку, поки системного рішення немає, кожна тривога перетворює міжберегове сполучення на хаотичну ситуацію: пасажири годинами чекають біля станцій, а автобуси втрачають час у заторах замість того, щоб робити більше рейсів. Водночас, якщо КМВА запровадить хоча б посилений контроль виділених смуг у пік, це можна зробити без бюджету та без тривалих погоджень.