ЗА ПРИРОДНИМИ БІОРИТМАМИ ЖИВУТЬ В ЕКОЛОГІЧНОМУ ПОСЕЛЕННІ ДОЛИНА ДЖЕРЕЛ

Любов Польова-Саханда,
«Здоров’я і довголіття».

Долина Джерел з’явилася на карті Київщини поблизу Мотижина 2005 року. Щодо її мешканців, то всі вони немов одна велика родина, незалежно від того, хто раніше чи пізніше тут оселився. На території площею понад 80 га господарюють близько 15 сімей.

БУДИНКИ - ПРОДОВЖЕННЯ ПРИРОДИ

Звичайні собі люди, майже всі — з вищою освітою. Проте вони раніше за інших зрозуміли важливість нерозривного зв’язку з природою, життя в гармонії з нею, не порушуючи її законів. Полишивши задимлене наелектризоване місто, звели собі будинки в полі. Їхні помістя немов плавно переходять у навколишні прилуки, не бачили ми й огорож та високих парканів. Не видно смітників, примітних для звичайних сіл і особливо міст, немає їх навіть біля осель, де ще триває будівництво.

Долиняни бережливо обживають землю, як стародавні русичі, які нерозривно були пов’язані з нею, черпаючи і хліб насущний, і здоров’я. Вони вирощують городину без хімікатів і різних отрут, зміцнюючи імунітет природним шляхом, без вакцин і штучних вітамінів. Будинки мешканців Долини переважно дерев’яні чи із саману. Опалювання найчастіше — пічне і дровами, хоча дехто користується газовим. У багатьох будинках є всі необхідні зручності, з побутовою технікою, комп’ютерами.
Проте батьки віддають перевагу самоплинному розвитку своїх дітей, оберігаючи їх від шкідливого впливу телебачення і непотрібної інформації. «Телевізори є у тих, хто не має дітей», — з гумором зазначає лікар-остеопат Сергій Головань, який з дружиною і трьома дітьми оселився тут. Мами, навіть ті, у котрих старші доньки чи сини раніше ходили в дитсадок, свою теперішню малечу ростять без чужих вихователів, не травмуючи дитину вимушеною розлукою, підтримуючи її здоров’я безпосереднім контактом, енергетичним, пуповинним, зв’язком.

___________________________


ЩО ОБ'ЄДНУЄ ЛІКАРІВ І ПОЛІГЛОТІВ

Долина зібрала однодумців, різних за характером, за професією, але єдиних у прагненні до гармонії з природою. У поселенні панує демократія в діях, уподобаннях тощо, єдина умова — не порушувати природний баланс, не завдавати шкоди довкіллю. Діти здобувають освіту різними шляхами: одні отримують домашню освіту, інших батьки віддали до мотижинської школи, хтось возить дітей до Києва. Дорослі найчастіше працюють у столиці за своїми спеціальностями. Так, Костянтин, за фахом політолог, щодня їздить на роботу до міста. Його дружина Інна, провізор і соціальний працівник, поки що трудиться на найважливішому материнському поприщі — виховує немовлятко і доглядає старших діток, які вчаться в школі.
Сім’я Сергія і Тетяни Голованів поєднала професію з місцепроживанням. Так, Сергій, про якого ми вже писали і не раз користалися його консультаціями, — веде прийом хворих у поселенні та в столиці. Крім того, Тетяна, лікар-педіатр, займається іпотерапією — за допомогою коней повертає здоров’я людям. Ці красиві тварини з’явилися у поселенні минулого року. Як кажуть сусіди Голованів, коням просто пощастило: скалічених хворих тварин після конепрокату виходжували Головані зі своїми друзями. А підлікувавши тварин, Таня залучила їх до незвичної «оздоровчої роботи» з дорослими і дітьми.
Отак і живуть мешканці Долини Джерел: шукаючи свої витоки, на природі і в ладу з нею, набираючсь від неї здоров’я та мудрості. Що ж робити міському жителю, аби хоч трохи стати ближчим до природи, отримати її захист? Дуже вірно сказала Інна, яка мешкає зі своєю сім’єю в Долині уже кілька років: «Хай кожен, хто вирішив оздоровитися природою і долучитися до неї, сяде, уважно подумає і запише всі можливі варіанти, як це можна здійснити. А коли потім перечитає, то подивується своїй геніальності і винахідливості — котрийсь із варіантів обов’язково йому підійде».

___________________________

ЗДОРОВІ БУДНІ, ЗДОРОВІ СВЯТА

З 22 на 23 червня мешканці екологічного поселення Долина весело відзначали, свято-хваління Сонця — Купала, пов’язане з найкоротшою ніччю і сонцестоянням. На «пупі», так назвали тутешні жителі своєрідний майдан посеред поля, серед різнотрав’я зібралися мешканці Долини, друзі та гості: грали в футбол, спілкувалися, водили босоногі хороводи, під керівництвом Альони Зюлковської — доброї приятельки долинівців з Білорусі, яка зі своїми майстринями етностудії «Отрада» брала активну участь в організації свята. Під відкритим небом проходила міні-виставка їхніх чудових, у давньоруському стилі, виробів із льону, вишитих старовинним знаковим орнаментом. Чимало «долинян» красувалися в сукнях, сарафанах, сорочках грубого і тонкого полотна, куплених у цих чудових майстринь. Бо одяг, пошитий ними, несе хорошу енергетику, є своєрідним оберегом. Органічно вливалися в цю пастельну лляну палітру яскраві українські вишиванки, доповнювали її віночки з польових квітів на дівочих голівках.
Ведуча Тетяна Журавльова нагадала присутнім про історію свята та обов’язкові традиції: купання і вогнища. Родзинкою свята був виступ місцевих дітей, найстаршеньким з яких років по 8. У національних костюмах, грайливі, вони розвеселили публіку, виконавши низку жартівливих театралізованих українських пісень. Особливо зачарувала всіх Марійка Головань, учасниця столичного дитячого гурту «Берегинька», вона своїм чудовим голоском та артистичністю задавала тон пісням і танцям.
Усі щиро веселилися, не помітили ми жодного чоловіка напідпитку чи з цигаркою — у цих людей здорові будні і здорові свята.

Источник http://www.vz.kiev.ua/pop/27-08/1.shtml

Старая статья, но всё-равно, интересно:)